Для тех, кто любит Городню и её людей. Любое мнение достойно уважения

Районная газета
Поделиться
Посетители


Если вы сочтете возможным и целесообразным, добавьте его на свою страничку...

HTML код: <a href="http://gorodnya.forum2x2.ru /"><img a="" <="" src="http://gorodnya.forum2x2.ru/users/3111/50/38/92/album/gorodn12.gif" /></a><a href="http://gorodnya.forum2x2.ru /"></a> <br />
Ноябрь 2017
ПнВтСрЧтПтСбВс
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   

Календарь Календарь

Погода в Городне
Фильм о Городне
Официальный сайт горсовета
Официальный сайт горсовета
Карта и план Городни
Карта и план Городни
Счётчики посещений
Besucherzahler
счетчик посещений

Статистика по странам
Курс валют в Городне
Курс валют

Вы не подключены. Войдите или зарегистрируйтесь

Новый форум Городни » Все новости Городни без цензуры » Новости Городни » Кто такой Левко Лукьяненко?

Кто такой Левко Лукьяненко?

Предыдущая тема Следующая тема Перейти вниз  Сообщение [Страница 1 из 1]

Admin


Admin
Admin
Левко Лукьяненко против евреев и других «цветных»

7 августа 2009 года на так называемом расширенном заседании общественного совета музея Герой Украины Левко Лукьяненко распространял листовки антисемитского содержания.

Шановний українцю!
В Україні українців 80%. Україна — це наша земля, країна роду нашого. В Україні є приблизно 12% росіянів, 0,2% євреїв, інших національних груп приблизно 7%, а у вищому законодавчому органі — Верховній Раді України українців менше третини, а решта переважно євреї. Несправедливо, коли парламент української нації за національним складом переважно не український, а єврейський. Вони прибрали собі українські прізвища і наш довірливий виборець своїм виборчим бюлетенем надав їм депутатський мандат. Несправедливо, коли національні меншини стали більшістю в українському парламенті, бо цим українську (титульну) націю позбавили свого законодавчого органу, який узаконив привласнення нацменшинами непропорційно великої частки української економіки і дбає не про українців, а про цих нескромних інородців. Тільки український склад парламенту буде дбати про Україну і українців.
Українцю! Українко! Наповни парламент українцями!
Для цього вивчай біографії кандидатів у президенти, у народні депутати Верховної Ради України, у депутати інших рад та кандидатів на міських голів і голосуй за українців!
Пам’ятай! Україна твоя споконвічна Батьківщина. Про неї нікому дбати, окрім самих українців!
У твоєму виборчому б’юлетені — доля України!

Левко Лукьяненко ждёт, когда мы повыздыхаем

— Чому ж тоді стільки українців ще не готові проститися із радянським минулим? Дехто за ним сумує, прагне повернути час назад…
— Річ у тім, що людина може засвоювати нові знання лише до 40-45 років. Далі живе на основі здобутих знань. В сучасній Україні близько 12 мільйонів пенсіонерів, вихованих в Радянському Союзі. Вони згадують нині лише те, що було добрим і світлим за часів їхньої молодості. Можливо, і справді серед тих людей збереглося більше таких, що були пристосовані до комуністичної окупації. Під тиском спогадів свого безтурботного життя в СРСР, вони не спроможні зрозуміти людського життя. Вони розуміють лише рабське існування, коли раб забезпечений і житлом, і їжею, і стайнею.
… Перепрошую, але єдине від них спасіння – дочекатись, коли вони поздихають і перестануть каламутити голови нормальних людей. Виявляється, навіть у ХХІ столітті нація мусить пройти довгий шлях, аби здобути істинні знання, переосмислити своє буття і звільнитися від комуністичної скверни повністю.
З інтерв’ю Левка Лук’яненка для газети «Експрес»
Из выступления Л.Лукьяненко на расширенном заседании
актива музея 7 августа 2009 года в Городне:
Ми не маємо право називати Вітчизняною війною Другу світову війну. Ми не могли захищати Батьківщину. Бо ми Вітчизни не мали. Німці не оголошували війну Україні.
Левко Лукьяненко не признаёт Дня Победы
08.05.2008, 02:11 — «Дело»
Радянська армія — це була армія окупаційна… Російська імперія як загарбник України зміцнювала колоніальне ярмо на шиї української нації.
З іншого боку, українська нація складається не лише з людей покірних, але й з людей національно свідомих, які боролися за самостійність України. Такі люди і входили до лав Української повстанської армії.
… В Україні був окупант, який застосував більшу силу і мобілізовував людей до своєї армії, примушував воювати за свої, а не за українські інтереси.
… Перемога російської імперії над німецькою означала, що Росія розширила свою територію та посилила ярмо над українською нацією. Тому я співчуваю людям, які воювали і тепер хваляться, що вони перемогли 9 травня 1945 року, бо вони були виховані в умовах тотальної цензури і контролю за мисленням. Вони не знали, хто є Україна, бо її не можна було знати.

Левко Лукьяненко против смешанных браков

Левко Лукьяненко считает, что русские — неевропейский народ, а «империя массово завозила московитов в Украину для размывания генетического кода украинцев», против распространения российских и еврейских СМИ, против присутствия русского языка на Украине, против назначения русских на государственные посты (в частности против назначения русской Раисы Богатырёвой на пост главы СНБОУ), против браков украинок с представителями других рас (в противном случае она обязана уехать с Украины), против миграции на Украину «цветных».

Левко Лук’яненко:
Цивілізаційний вибір України
Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик ПЕРСОНАЛ

http://www.personal-plus.net/276/3382.html
№ 24 (276) 24-30 червня 2008 року
Імперія продовжувала геноцид наказом 1944 року про виселення всіх українців у Сибір, голодомором 1946 — 1947 р.р. та масовим вивезенням українців із західних областей у холодні сибірські простори. Масово завозила московитів в Україну для розмивання змішаними шлюбами генетичного коду українців.
Хто винен?
Винен кожен українець і українка, які мовчки терплять російську мову та чужі звичаї.
…Чи хочемо ми, українці — люди білої раси — стати іншими, ніж були досі, наприклад, чорними, жовтими, червоними?
Випадки шлюбу українок з представниками інших рас свідчать про те, що не всі дорожать своєю білою расою, тому виголошую власну позицію: я всією душею виступаю за збереження українців як білої раси і категорично проти перетворення української нації на націю чорних, коричневих, сіро-буро-малинових!
Українець (українка) має право одружитися з представником (представницею) кольорової раси, однак зобов’язаний (зобов’язана) виїхати з Батьківщини, відповідно позбавившись громадянства України.
Левко Лук’яненко

Патриот ли Левко Лукьяненко?

Вот Деникин, пожалуйста. Он ненавидел большевистскую власть, воевал, потерял родину. Когда к нему пришли от власовцев, чтобы получить благословение его авторитетом, он воскликнул: «Я воевал с большевиками, но не с русским народом! Если бы мне дали должность генерала Красной армии, вот уж я немцам бы показал!»
Почему Рахманинов, который вообще был почвенник, глубоко верующий человек, революцию как доктрину не принял сразу — эмигрировал, потерял родину, но ведь умер от ностальгии, по признанию его друзей, в 1943 году, когда немцы рвались к Курску? Он давал концерты по всем Соединенным Штатам, играл до изнеможения, извел себя до болезни и деньги стал пересылать Сталину. Он что, не знал, что режим — репрессивный, что в лагерях сидят люди, что нет свобод, церкви закрыты, хотя они в это время начали открываться?
Звать заграницу в помощницы всегда и везде считалось дурным тоном. Никогда американец не попросит у немца поддержки в борьбе со своим государством.
Но у нас возможно и не такое.

Громадський діяч Левко Лук’яненко:
"Радянська армія — це була армія окупаційна"

08.05.2008, 02:11 — «Дело»
Радянська армія — це була армія окупаційна… Російська імперія як загарбник України зміцнювала колоніальне ярмо на шиї української нації.
З іншого боку, українська нація складається не лише з людей покірних, але й з людей національно свідомих, які боролися за самостійність України. Такі люди і входили до лав Української повстанської армії.
… В Україні був окупант, який застосував більшу силу і мобілізовував людей до своєї армії, примушував воювати за свої, а не за українські інтереси.
… Перемога російської імперії над німецькою означала, що Росія розширила свою територію та посилила ярмо над українською нацією. Тому я співчуваю людям, які воювали і тепер хваляться, що вони перемогли 9 травня 1945 року, бо вони були виховані в умовах тотальної цензури і контролю за мисленням. Вони не знали, хто є Україна, бо її не можна було знати.

Депутатам Городнянської райради
Чернігівської області
Героя України,
академіка Академії Вищої школи України, автора Акту проголошення незалежності України,
Почесного громадянина м.Городні
Лук’яненка Левка Григоровича


Шановні депутати!
На ваш розгляд поданий депутатами Хмеленком М.П. та Бабаєвим М.П. проект рішення «Про відновлення Городнянського районного історико-краєзнавчого музею».
Позаяк у проекті та записці є висловлювання про мене, які не відповідають дійсності, то вважаю за необхідне довести до вашого відома наступні зауваження.
Перше. Експозиція 1917-1992 років нібито не відповідає історичним фактам. Автори не наводять факти, що не відповідають історичній правді, тому це голослівна заява і як така що не може бути підставою для прийняття рішення.
Друге. Тюремна камера справді «не може бути окрасою музею», але історико-краєзнавчий музей — це не картинна галерея і його завдання не прикрашати життя, а показати його історичну правду.
У камері сидів не тільки я.
Шановним Хмеленку та Бабаєву можуть розповісти городнянці про Городнянську тюрму і як перед Другою світовою війною арештовували громадян Городнянщини і за два тижні чи за місяць їхні трупи вивозили по дорозі на Горошківку і на краю лісу закопували. Навіть лінилися закопати як слід, і влітку сморід приваблював туди собак.
Я не проти камеру в музеї зробити за взірцем Городнянської тюрми, але в неї обов’язково треба буде покласти реєстр знищених московською окупаційною комуністичною владою всіх її жертв з Городнянщини.
Третє. Чи має гетьман Хмельницький, полковник Небаба, гетьман Лівобережної України Многогрішний відношення до Городнянського району? Мають. Масштабність їхньої діяльності стосується всієї України і в тому числі Городнянського району.
Я державний діяч і політик республіканського масштабу. І коли Верховна Рада України ухвалила мною написаний Акт проголошення незалежності України, то це стосується і Городнянщини.
...ч.2.п.З. «Визначити рівнозначну площу» означає визнати однозначність послуги Україні і тих, хто боровся за її незалежність і тих, хто зміцнював на її шиї колоніальне ярмо.
Четверте. Щодо науково-методичної ради, то вона має бути науковою і методичною, а не цензурним комітетом, бо цензуру Конституція України заборонила.

Шановні депутати!
Я розумію ідеологічні труднощі, що виникають з приводу змісту діяльності історико-краєзнавчого музею Городнянщини, тому пропоную доручити голові районної ради Верхуші О.І. організувати розширений круглий стіл, чи конференцію, чи дискусію з участю, з одного боку депутатів райради, а з другого боку приїхав би я, можливо Левко Бирюк чи ще хтось із народних депутатів чи хтось із чернігівської обласної «Просвіти». І хай на цьому зібранні буде атмосфера не взаємних звинувачень, а спільного пошуку історичної правди. Легше буде жити коли один в одному будемо бачити дітей спільної української Батьківщини, а не смертельних ворогів.
Л. Лук’яненко
P.S. Що стосується моєї фінансової допомоги музею, то вона спрямована на ремонт будинку музею, а не на саморекламу.

За что благодарить Левка Лукьяненко?

В комуняки записывают выборочно. Кравчук теперь хороший комуняка. Ющенко хороший комуняка. Симоненко плохой комуняка. Тарасюк хороший комуняка.
Не подумайте, что я большой поклонник партии. Но вот такие странные её «враги», которые добровольно в неё вступали.
Лукьяненко по доброй воле, во времена Сталина! вступил в партию... Его это никак не порочит? Подал заявление в КПСС при Сталине, т.е. при том, кого считал причиной голода. И в заявлении о вступлении в партию он откровенно описывал свои взгляды. Едет на работу в райком. Как-то не сходится...
Учиться выбрал на юридическом, куда принимают выборочно особо проверенных, куда поступить можно было, только получив рекомендацию у карательных органов, которые он якобы ненавидел.
И потом на протяжении 5 лет в институте, среди других присланных туда сексотов, ничем себя не выдал. Ну, просто Штирлиц врождённый.
Что такого сделал Лукьяненко (речь идёт о конкретных его поступках, а не намерениях), чтобы присуждать Героя Украины?
За какой такой поступок посадили пана Левка? Сильно убоялись? Весьма сомнительно. Просто нужно было насажать для галочки определённое число.
А помимо факта, что пан Лукьяненко сидел (что само по себе ещё не делает его героем), где хоть какие-то результаты или попытки его борьбы с режимом?
Если бы КГБ им не заинтересовалось, то они бы там и дальше на кухне,
никому не известные, собирались и обсуждали судьбу страны по сей день.
Кого бы мы в герои записали?
Дед всю жизнь боролся с ветряными мельницами, а когда поборол — то вышло ещё хуже. Причём его заслуга в развале Союза — мизерная. Если не сказать — нулевая.
Если он жертва режима, то нужно орденами наградить и всех остальных, кто отсидел при этом режиме, а не выборочно Лукьяненко.
Были люди, отсидевшие столько же, сколько и Лукьяненко. Вернулись седые. Им полагается орден Ярослава?
Лукьяненко своё дело сделал (свои 0,01% вложил). Для того, чтоб до власти потом дорвались ющенки, януковичи, кравчуки, кучмы, пинзеники, тимошенки, лазаренки, и т.д. и т.п.
Представим себе, что было бы, если б не было Лукьяненко. И тогда народное богатство не разворовали бы и не развалили? И не было б бардака у власти? И не было б «раскола общества» по цветам? Боже, какое счастье...
У нас раньше любили приводить лестные высказывания Солженицина о бандеровцах, пока они сидели в лагере. Но на свободе тот же Солженицин оказался другого мнения о них.
Может, диссидента Лукьяненко посадил дальновидный следователь, который боялся, что пан Левко развалит СССР?
У нас не было других диссидентов? У нас больше никого не сажали, не расстреливали? А Лукьяненко отпустили всё же из камеры смертников.
А если ещё подтвердятся намёки пана Хмары о том как сидел пан Левко,
то тогда и от образа светлой жертвы останутся воспоминания.
Левко Лукьяненко — случайная жертва режима. Попал в лагеря потому, что кому-то в управлении КГБ нужно было отчитаться о выявленных врагах.
Так за что благодарить Лукьяненко?

Открытое письмо Степана Хмары «пигмею и корыстолюбцу» Левку Лукьяненко, опубликованное в газете «Україна Молода»:

«Левку Григоровичу!
Мушу зазначити, що, на жаль, не можу вживати загальноприйнятну форму ввічливості й поваги у таких випадках (Шановний), бо ваша аморальна поведінка мені давно відома. Тому лукавити не хочу. Проте я ніколи публічно про ваші неблаговидні вчинки не висловлювався, дотримуючись етики політв’язня.
…Незважаючи на умовляння Ю. В., я покинув цей мафіозний зброд, публічно пояснивши свій вчинок.
Я розумію, що теперішній ваш ганебний вчинок має своє підґрунтя у вашій аморальності, політичному пігмействі і користолюбстві. Факти? Їх чимало. Для прикладу, наведу лише деякі. Я був шокований, коли ви в селі Семиполки на чернігівській трасі вбили своїм автомобілем жінку, яка переходила вулицю. Більше того, ви ще намагалися по-блюзнірськи обмовити покійну, що нібито вона була п’яна, хоч це була огидна брехня. Сталося це на початку 1992 року. Мені було страшно спостерігати вас після цього жахливого випадку веселим, у доброму настрої. Не гризло сумління колишнього парторга юридичного факультету Московського університету Лук’яненка.
Я добре пам’ятаю, як ви плазували перед Президентом Кравчуком і руйнували Українську республіканську партію, аби заручитися його ласкою, бо дуже хотілося поїхати послом до Канади. Крім посміховиська для України, посол більше нічого доброго у цій прекрасній країні не зробив.
За потурання небезпечним авантюрам Ю. Тимошенко вона вам щедро віддячувала. Ви виклянчили депутатський мандат для доньки вашої дружини, Ю. В. не скупилася на щедрі подарунки, які ви з приємністю приймали, як, наприклад, подарований вам на день народження в 2007 році автомобіль джип марки «Лексус». Ці (і не тільки) подачки ви відробляєте ганебними вчинками проти України в цей важкий і відповідальний для неї час… А такі, як Лук’яненко, платять ганьбою і безчестям. А чи була не показна, а справжня честь? Це вже тема окремого дослідження. Та нехай про це скажуть ті, кому випало перетинатися з Лук’яненком на довгих в’язничних дорогах. Їм є що розповісти.
З огидою,
Степан ХМАРА».

************************
Лукьяненко — это один из тех, благодаря которому мы сейчас так живём. Гнусный потребитель, жалкий уничтожитель людства под флагом независимости. Мысли и сны Гойя тоже были ужасными, но он их воплощал на холсте. А мысли (и сны Катерины) Ющенков, Левков и пр. воплощаются на Украине вживую.
Левко Лук’яненко: "Як і більшість радянських юнаків, я воював у складі Червоної армії. Звичайно, ця армія за своєю суттю була загарбницькою, душила народи і несла рабство Європі. Але тоді, у свої 16-17 років я цього ще не розумів. Мені вручили автомат, ганяли на підготовку, вчили воювати – і так я служив."
Это ложь. Лукьяненко не воевал. Он служил на ОСВОБОЖДЕННОЙ ОТ ФАШИСТОВ ТЕРРИТОРИИ. 24 августа 1944 г. юноше исполнилось 15 лет, но вскоре (и мы уже знаем, как это произошло) его рекрутировали в ряды Советской Армии. Фронт был уже далеко, служил на освобожденной от фашистов Житомирщине и в Австрии.
Из интервью Левка Лукьяненко изданию «ХайВей» 6 июля 2009 г.:
http://h.ua/story/211456/
— А якби Сталін програв, або, припустимо, взагалі б його не було, — що сталося б із людством? І яка доля чекала б на українську націю?
— Різниця тут у тому, що Німеччина — це країна європейської цивілізації, де на перше місце поставлена людська індивідуальність ...
В Инете есть масса книг западных историков, рассказывающих и о Мюнхенском сговоре, и о политике Гитлера, добивавшегося исподтишка уступок в разрешении на создание армии и флота не у СССР, а именно у Франции и Англии, ПОБЕДИТЕЛЕЙ в Первой мировой, ИМЕВШИХ ПРАВО НЕ РАЗРЕШАТЬ формировать эту армию.
Когда их "политика умиротворения" явила миру новое агрессивное государство, а именно гитлеровскую Германию, когда они спали и видели, чтобы этот новый агрессор уничтожил СССР и удовлетворился этим, Пакт о ненападении был просто необходим. Что касается "Приложения", которое здесь называли "секретным протоколом", так ведь послужит только на благо Украине отказаться от него и вернуться в границы 41-го года. Единственное замечание - должны быть проведены референдумы в областях, вошедших в состав Украины в то время. Если некоторые области не выявят желания возвращаться в Румынию, Польшу или Венгрию, в едином государстве Украина, куда они войдут наравне с другими, НУЖНО НАВСЕГДА ПРЕКРАТИТЬ РАЗГОВОРЫ О "СЕКРЕТНОМ ПРОТОКОЛЕ". Лично я только приветствовал бы возвращение Галиции под "червоно-бялый" флаг. Несогласных с таким предполагаемым решением галицкого референдума приняла бы ЕДИНАЯ УКРАИНА, и их обустройство обошлось бы намного дешевле, чем содержание этого дотационного региона, где тупоголовое продажное руководство позволило местным и приезжим ловчилам вырубить весь лес на склонах гор, а расплачивается теперь за эту аферу ВСЁ НАСЕЛЕНИЕ УКРАИНЫ...

Левко Лукьяненко против смешанных браков

Левко Лукьяненко считает, что русские — неевропейский народ, а «империя массово завозила московитов в Украину для размывания генетического кода украинцев», против распространения российских и еврейских СМИ, против присутствия русского языка на Украине, против назначения русских на государственные посты (в частности против назначения русской Раисы Богатырёвой на пост главы СНБОУ), против браков украинок с представителями других рас (в противном случае она обязана уехать с Украины), против миграции на Украину «цветных».
Левко Лук’яненко:
Цивілізаційний вибір України
Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик ПЕРСОНАЛ

http://www.personal-plus.net/276/3382.html
№ 24 (276) 24-30 червня 2008 року
Ми — європейська нація. В якому сенсі? Що, окрім географічного розташування, робить нас європейцями?
Татарська навала перервала розвиток імперії. Північ і північний схід здобули можливість розвиватися по-своєму.
… за 300 років Московія не перетворила українців на азійців, дарма що використовувала свою інтелектуальну силу та потужність державної машини зі своїми жандармами, чекістськими катівнями і геноцидом третини українців…
Імперія продовжувала геноцид наказом 1944 року про виселення всіх українців у Сибір, голодомором 1946 — 1947 рр. та масовим вивезенням українців із західних областей у холодні сибірські простори. Масово завозила московитів в Україну для розмивання змішаними шлюбами генетичного коду українців.
… Від нинішньої провідної верстви не можна чекати добра Україні. Україну відродить інтелігенція нової формації, яка об’єктивно дозріває, щоб перебрати на себе відповідальність за долю нації.
Праця з піднесення етнічної свідомості до рівня політичної свідомості залежить від ЗМІ. Живемо в добу, коли люди читають більше газети, ніж книжки. Ще більше часу дивляться телевізор…
Хто винен?
Винен кожен українець і українка, які мовчки терплять російську мову та чужі звичаї.
… Чи виконуватиме РНБО свою вкрай важливу державницьку функцію під проводом соціалістки-регіоналки, росіянки Раїси Богатирьової?
Ба, російська політична еліта цих закономірностей не бачить. Вона засліплена Чингізхановим прагненням до загарбання чужих земель. Відрив України для багатьох із них — це особиста трагедія, і вони з усіх сил намагаються виправити цей «зиг-заг» історії і повернути Україну на»правильний» шлях розвитку. Позаяк прагне цього не якась маленька групка московських політиків, а абсолютна більшість, тобто провідна верства держави, то вони на високому владоможному і фінансовому рівні планують і здійснюють наступ у різних напрямах і різними способами: проникають в економіку і прибирають до своїх рук українські підприємства, використовують густу мережу своєї агентури для дезорганізації української державної машини і всіляко збільшують управлінський хаос. Через православну церкву Московського патріархату скуповують чи привласнюють прицерковні землі і постійно своїм прихожанам навіюють негативне ставлення до української державності. Використовують широку мережу електронних і друкованих засобів для інформаційної війни проти Української держави. При цьому почуття справедливості у відносинах між Україною і Росією у московитів повністю відсутнє. Наприклад, у Росії немає жодної української школи — і це для них нормальне явище, а коли в Криму відкрили одну нову українську школу, вони зарепетували на всю Росію і Україну про наступ українського націоналізму і порушення прав російськомовного населення.
Українська раса
Чи хочемо ми, українці — люди білої раси — стати іншими, ніж були досі, наприклад, чорними, жовтими, червоними?
Випадки шлюбу українок з представниками інших рас свідчать про те, що не всі дорожать своєю білою расою, тому виголошую власну позицію: я всією душею виступаю за збереження українців як білої раси і категорично проти перетворення української нації на націю чорних, коричневих, сіро-буро-малинових!
Українець (українка) має право одружитися з представником (представницею) кольорової раси, однак зобов’язаний (зобов’язана) виїхати з Батьківщини, відповідно позбавившись громадянства України. Так буде дотримано справедливої засади рівних прав: право людини на шлюб з небілою людиною і право держави залишатися країною білої раси.
Україна уникне расової проблеми, якщо не пустить у наш національний дім кольорових людей.
… Україна має що відповісти Європі: вона не експлуатувала Африку й Азію, тому й не має перед ними моральних чи будь-яких інших зобов’язань.
… Компартія зійде з політичної арени…
Левко Лук’яненко

Посмотреть профиль http://stihi.pro/user/Khmelenok/news/

Admin


Admin
Admin
Лживый Левко Лукьяненко

Наприкінці червня 1994 року, напередодні першого туру президентських виборів, у районному Будинку культури відбулась зустріч з відомим правозахисником (так принаймні його іменували у розклеєних по всьому місту оголошеннях) Л.Лук’яненком. Можна, звичайно, по-різному ставитись до діяльності Л.Лук’яненка. Та неможливо заперечувати, що за свої принципи він багато років відсидів за ґратами. Проте я не ставлю метою оцінювати його антирадянську діяльність до 1990 року, оскільки не бачив виготовлених ним «ворожих» документів, які б гадили демократичні основи радянського суспільства.

Для чого ж тоді приїжджав у Городню голова виборчого демократичного об’єднання «Україна» Л.Лук’яненко? А ось для чого. Виявляється, його турбує «невисокий рівень національної свідомості», що «зловредні комуністи» провели до Верховної Ради України багато своїх кандидатів. Тому пропонує змінити Закон про вибори народних депутатів України. Так, на його думку, кандидат має внести заставу у 20 середніх місячних заробітних плат. При цьому, якщо він набере менше 25 відсотків голосів виборців, застава не повертається. Так, мовляв, роблять у всіх демократичних державах. Його зовсім не турбує, що простій людині у випадку прийняття б такого закону ніколи не потрапити до Верховної Ради.

Не можу погодитись і з закликом Л.Лук’яненка до найрішучіших дій. А це значить, що УРП повернулась до старих випробувальних методів тиску на владу — мітингів, демонстрацій, пікетувань тощо. Дратує Лук’яненка й те, що «в усій великій Україні на кожному кроці стоять образи комуністичних вождів, серпи й молоти, п’ятикутні зірки, совітські герби». «Де подівся бойовий дух УРП? Чого не посадити було в авто групу республіканців з молотками, пилами, сокирами, гаками і не проїхатися по районах? Не хотіли чи боялись? Якщо не хотіли, то нічого и вважати себе патріотами».

Яку ж треба мати ненависть до Радянської держави, щоб вважати Леніна «людиною, яка своїм звірством перевершує в десятки разів самого Гітлера і прилюдно вимагати «скинути це опудало» (пам’ятник Леніну) і в Городні, що викликало протести городнянців і масове залишення залу, де проходила зустріч.

Не вдалось пану з Києва переконати земляків у «злочинній суті Московської комуністичної імперії». Явно ж неправда, що український народ завжди ненавидів москалів, соціалізм, комунізм і сталінізм, що Радянську владу любили лише злодії. І при цьому один з городнянців не втримався, щоб не нагадати Лук’яненку, що при Радянській владі можна було пристойно жити за найнижчий місячний заробіток — 60 карбованців. А щоб проіснувати зараз, доводиться їздить в Гомель, щоб там за продані особисті речі купити хоч щось з продуктів.

— Отож і вивезли всі продукти з України, — заперечив йому Лук’яненко!

Не переконав людей «український Сахаров» і в тому, що при громадській власності на засоби виробництва людина втрачає почуття господаря. Та й чи так це? Ніяких дивідендів ніхто не одержить ні з яких акцій. Адже які можуть бути дивіденди з підприємства, що несе величезні збитки? І нас не випадково попереджують, що вносячи ваучери в те чи інше підприємство, ми всю відповідальність беремо на себе. Ця ваучеризація політично вигідна антинародній владі, яка звільняє її від відповідальності за рівень життя народу. Мовляв, ми вам все роздали, а, значить, дали й шанс стати підприємцями. Які можуть бути претензії? Ще гірші перспективи.

Нас позбавляють заводів, фабрик, житла, землі. І не треба бути великим аналітиком, щоб зрозуміти, що як тільки кількість приватизованих квартир перевищить половину, з’явиться і податок на нерухоме майно, і плата за оренду землі, на якій стоїть будинок, і плата за енергокомунікації і т.д. Причому чим престижніший район, тим платити треба більше. Кому не під силу цей тягар, спочатку ввічливо попередять, а потім справу на них передадуть у суд і «наш найгуманніший суд» у відповідності із законом, запозиченим із «цивілізованого Заходу», за несплату боргів позбавить нас квартири.

Ми станемо чужими на своїй землі. Переконливий у цьому приклад — Російська Федерація. Чи вирішили там проблему соціальної справедливості ваучерна приватизація? Чи підвищила економічну ефективність підприємств? Хіба не чув Л.Лук’яненко про фінансовий крах таких промислових гігантів як ЗІЛ, ВАЗ, АЗЛК?

За всі труднощі сьогодення Лук’яненко перекладав вину на комуністів, у першу чергу, звичайно, з верховних ешелонів влади. До них відносить і Л. Кравчука — «комуністичного функціонера». Але всупереч же власній логіці збирається підтримати його і в другому турі голосування. Як тут не згадати заклик президії Соціалістичної партії до всіх виборців, прихильників О.О. Мороза: залишитись вірними переконанням і закреслити прізвища обох кандидатів.

Але особливо вичерпавсь Лук’яненко, коли на моє запитання, кому ж вірити, йому чи відомому дисиденту О.Зінов’єву, якого правлячі кола відносять до «червоно-коричневих» за несхвальну оцінку нових властей («те, що сталося після комунізму гірше, ніж було»), Левко Григорович відповів, що в Олександра Зінов’єва, на превеликий жаль, вийшов розум.

Микола Хмеленок

Опубликовано в газете «Новини Городнянщини» за 16.07.1994 года

Посмотреть профиль http://stihi.pro/user/Khmelenok/news/

Предыдущая тема Следующая тема Вернуться к началу  Сообщение [Страница 1 из 1]

Права доступа к этому форуму:
Вы не можете отвечать на сообщения